Пролягла дорога вiд тво⌡х ворiт
До мо⌡х вориiт, як струна.
То ж чому згубився мiй самотнiй слiд,
Знаю я одна, я одна...


ЗАСП╡В:
Зимна осiнь ще стежки листям не наркила,
Бо до тебе навеснi я повернусь, милий.
Мо⌡ руки ти вiзьмеш знову в свo⌡ руки.
Й не розквiтне помiж нас жовтий квит розлуки.
Не ховай очей блакитний промiнь,
Заспiвай менi в останнiй раз.
Пiсню ту вiзьму собi на спонин,
Пiсня буде помiж нас.
Бо твiй голос, бо твiй голос - щедра повiнь.
Ти, мов колос, зелен колос, нею повен.
Жовтий лист спаде i виросте зелений,
А ти в пicнi будеш завжди бiля мене.


Як зiйдут снiги iз гiр потоками,
Ой глибокими, навеснi.
Забринить дорога та неспокоем,
Вдаленi тобi, вдаленi.


ЗАСП╡В