Вже сонце низенько,
Вже вечiр близенько,
Спiшу я до тебе.
Ти ж мо[е] серденько,
Спiшу я до тебе.
Ти ж мо[е] серденько.


Спiшу я до тебе,
Ще й до тве╖ хати,
Як ти мене впустиш.
Щоб не чула мати,
Як ти мене впустиш.
Щоб не чула мати.


Ой як упускала,
За ручку стискала,
Ой як випускала.
Плакала-ридала,
Ой як випускала.
Правдоньки питала.


Чи ти мене любиш?
Ой чи ти смi[е]шся,
До друго╖ ходиш?
Та й не призна[е]шся,
До друго╖ ходиш?
Ta й не призна[е]шся...


А я тебе `люблю,
Ще й любити буду,
Тiльки признаюся,
Що брати не буду,
Тiльки признаюся,
Що брати не буду.


А-а, а-а, а-а...


Ой, Боже ж мiй, Боже!
Що ж я наробила,
А вiн жiнку ма[е]!
А я полюбила,
А вiн жiнку ма[е].
А я полюбила.


А вiн жiнку ма[е],
Ще й дiточок дво[е],
Ще й дiточок дво[е].
Чорнявi обо[е],
Ще й дiточок дво[е],
Чорнявi обо[е],


А-а, а-а, а-а.